Весілля в Олеському замку

Приглушена колористика - князівський стиль

Десь тут князівни спацерують?...

Блукають між старих дерев, походжають по просторих покоях замку, вистукують каблучками по кам’яному мощенню внутрішнього дворика. Замріяні, з легкою посмішкою на вустах, у довгих сукнях, з квітами у волоссі...

Старі мури навіюють мені саме такі образи*.

І як же Нюта і Андрій так вгадали, що стали живим втіленням давніх часів? Звідки здогадалась, що саме так їх уявляла?

Невже справді – колективне підсвідоме?! :)

Спільна праця вилилась у дуже гармонійний образ, як на мене. Але я тут про флористику ж говорю...

Вимоги до квіткового наповнення було – приглушені тони! А це для весільного замовлення – фантастика!!! Білий, рожевий, блакитний, червоний, пастельний, яскравий – ось, що зазвичай. Але приглушені...!!!

Це ж ваув! Ось де можна побавитись текстурою, формою, красою ліній.

Я все ж таки долучила до колористики букета один досить яскравий елемент - темно-сині (сині-ґранатОві) квіти аконіту. Дуже гарної і дуже небезпечної квітки (небезпечної, бо отруйної). Квітки-попердження, квітки-символу. Символу знання. Чи той самий символ пізнання добра і зла, чи інший? Це вже кожен вирішить для себе.

Без білих квітів не обійшлось – символіка чистоти й невинності на весіллі мусить бути. З білих ми обрали орнітогалум. Лише пишучи цю оповідь, я дізналась, що є український відповідник назви цієї рослини – рястка. Як гарно! Маємо приглушений білий – дрібні витончені білі квіточки з чорною серединкою.

Білими китицями виглядають поміж квітів плоди сніжноягідника. Їх формою підтримують бруньки срібної брунеї, яка стала стильною тенденцією весільної флористики.

Решту квітів були доповненням та збагаченням флористичних витворянь. Саме за багатство текстури, колористики, аромату я люблю збірні букети.

Отож, що ж тут ще було:

- біло-зелена з легкою блакиттю гортензія;

- сіро-сині голівки миколайчиків (просто нетямлюсь від цих українських назв!!!) або синьоголову (звична для флористів назва: ерінгіум);

- жовті кульки краспедії (такі маленькі жовточки-сонечка);

- коричнево-зелені голівки скабіози, яка уже з квіток перетворилась на насіннєву кульку. До речі, а ви знали, що на честь цієї рослини названо астероїд 1228 Скабіоза?

- сіро-зелені гілочки евкаліпта;

- сіре листя цинерарії, які за формою нагадують вишукане мереживо;

- і насамкінець сірі бархатисті листочки з китицями ще нерозпущених квіток мімози – оце просто бомба для усіляких кінестетів! Такої м’якої бархатистості я ще не бачила :)!

Такий от небанальний незвичний весільний букет.

Окрім весільного букета, був ще вінок для нареченої із живих квітів, бутоньєрка для нареченого та аксесуари з квітів для дружбів та дружок.

Вінок асиметричної форми я обплела вербовими гілочками і додала тих же квітів, що й у букеті. На рудому волоссі квіти приглушених тонів виглядають бомбезно, правда?!

Бутоньєрки для нареченого і дружбів у європейському стилі – з відкритими стеблами. Квіти надстійкі і зовсім не потребують ні пробірки з водяним розчином, ні навіть тейпування! Дуже природно і просто.

Браслети для дружок з живих квітів я зробила легкі й тонкі. Вони поєднані стилістикою з флористикою для наречених, але без білого.

От і все :).

Я б із задоволенням зайнялась ще декором святкування, але це, мабуть, іншого разу. Для ще однієї пари наречених або для фотосесії на річницю шлюбу... Чекаю, шукаю, мрію... :)

І на останок.

Отак спільна праця різних людей - пов’язаних нареченою/нареченими? ідеєю? жадобою наживи? – втілюються в один день. Цей день може стати дивовижним, незабутнім, а може бути просто днем :). Я не знаю, як цим керувати, але я на сьомому небі від щастя, коли вдається створити щось виняткове, небанальне, колись затишне, колись брутальне, гармонійне.... і няшне :)

Ну, але насправді побачити те, що стало результатом колективної праці, мені вдається лише опісля (або не вдається взагалі).

Тому дякую нареченим, які не забувають після весілля про нас, своїх помічників і дякую фотографам (Woodsee), які вміють вловити красу творіння наших рук!